ЧИПІЗАЦІЯ. П'ЄСА HD
Чипізація. П’єса на одну дію. Дійові особи: Люда – продавщиця, нечипована. Вагається. Іван – клієнт, чипований. Ірина Полікарповна – Людина мати, чипована. Єлізавєта – клієнтка, принципово нечипована. Михасик – мале триндливе отроддя, чиповане. Дмитро – Михасиків батько, чипований. Стас – молодий хлопець, нечипований. Продуктовий магазин над дорогою у райцентрі. У відрі плавають два оселедці середнього посолу. За прилавком стоїть Люда – жінка середнього віку і високих прагнень. Заходить Іван. Молодий, симпатичний мужчина. Люда (взбодрившись): здрасьтє! Іван: добрий день! Люда: Іване, ви оце як чипувались, ще луччий стали. Іван: спасибі Заходить Єлізавєта, жінка передпенсійного віку із настороженим поглядом і чорними бровами. Вигляд у Єлізавєти злобний. Вона, не звертаючи уваги на Івана, нестримно лізе до прилавка. Іван робить крок назад. Єлізавєта: Люда, сєльодка уже протухла? Люда: в смислє? Єлізавєта: свєжая сєльодка спрашую? Люда: а чого б я її не свіжу продавала? Єлізавєта: бо продать надо! Люда: як не хочете, то не беріть! І вобщє перед вами ось стояв мужчина. Єлізавєта, нахмурившись ще сильніше, обертається назад: і что, что стоял? Іван: я збирався зробити замовлення. Єлізавєта: господі, ну скажитє нормально, что за замовлення? Іван: вам би чипуватись, Єлізавєта. Єлізавєта: вот спасібо, чєго нє нада, того нє нада. Люда (зиркаючи на Івана): а я от думаю чипуватись Єлізавєта: Людочка, ну а вам зачєм ето нужно? Люда: у мене мати як чипувалась, так друга людина стала. Музику слухає. Єлізавєта: всє музиканти – гомосєксуалісти! Только Кобзон бил натурал. Я в Гановєрє живу, я всєх звьозд відєла. Іван морщиться. Заходить Людина мати Ірина Полікарповна. Жінка похилого віку у платті в цвіточок і з навушниками. Зайшовши, дістає телефон, поки ставить трек на паузу, перечіпається через Єлізавєтину торбу. Із торби вивалюється журнал «Бульвар». Єлізавєта: куда ви прьотє? Боже, старая женщіна, натыкала себе в уши и ходит! Ірина Полікарповна: я музику люблю. Адель – знаєте таку? Єлізавєта: лєзбіянка? Ірина Полікарповна: не знаю. Єлізавєта: откуда у вас вообщє дєньгі на чіпірованіє? Люда: я матері через собез заказала. Єлізавєта: там індійскіє чіпи Люда: і нічого, два дні почесалось й прижилось. Іван: Людо, даси мені оселедця. Єлізавєта: Люда, ти слишала?? Он хочєт забрать мою сєльодку. Люда: він перед вами стояв Єлізавєта: боже, а єщо культурниє всє, чіпірованиє! Оселедці безвольно плавають у відрі, не знаючи своєї долі. Заходить Дмитро. Молодий веселий хлопець і з Михасиком, малим триндливим отдроддям. Михасик: пані Люда! (верещить і біжить до прилавка) Дмитро: ото поки в садіку не чипували, таке було забите, ні слова, язик у дупі. А тепер диви, не затикається. Єлізавєта (печально): да, хороший бил мальчік, знал свойо мєсто. Заходить Стас. Молодий нечипований хлопець. Стас: дрсьтє, тьоть Люд. Усі разом, окрім Єлізавєти: добрий день. Стас (обурено й розпачливо, у руках мне двісті гривень): бачили, білоруси Лукашенка, хочуть скидать? От чим він