Жаба и москали - українська народна пісня

Морква на городі, У саду бджола. Жаба на болоті Крила розвела. Хоче полетіти, Тихо каже: “Ква!” Але в небо взмити Не дае Москва. Знають та скривають Кляті москалі Те, що у повітрі Жаби – королі. Що розкинув крила, Мов зелений птах Цілий день парила б Жаба в небесах. Що могла б дістати Навіть до зірок, Що створив літати Жаб зелених Бог. Але щось тримає, Тягне до трави. Жаба точно знає – То рука Москви. В ней залізні пальці, Як кільцем взяли. І трима за яйця Жабу москалі... Кажуть, що не треба. Кажуть: “Ти лайно”. Але смотрить в небо Жаба все одно. І хоча минають Ці тяжки часи, Досі заважають Жабі руські пси. Годі, кляте стерво, Золота Москва! Жаба ще не вмерла, Жаба ще жива. Жаба ще порине В синю далечінь, Бо немає в небі Краще жаб створінь. автор А. Горобчук. Морковь на огороде, а в саду пчела. Лягушка на болоте крылья развела. Хочется в полет ей, тихо звучит: “Ква!” Но в небо-то не взмыть ей, и не даёт Москва. Знают и скрывают гады-москали То, что во всём небе лягушки - короли. И раскинув крылья, прям как зеленый птах Так целый б день парила лягушка в небесах. И могла б до звёзд ведь лягушка достать, Ведь на то Господь-то и создал их - летать... Но вот что-то держит, тянет до травы. И жаба точно знает - то рука Москвы. В руке железны пальцы, как кольцом взяли. И держат за яйца лягушку москали... Говорят, не надо. Баят: “Ты - дерьмо”. Но ведь смотрит в небо жаба все равно... Да, проходит время тяжкое вперёд, Но жабе всё ж мешает собачий русский род. Знай же, гнидска стерва, прекрасная Москва: Жаба ще не вмерла, она ещё жива! Лягушка ещё взмоет в высоку синю даль, Поскольку во всём небе всех круче жаба-царь!