Мамо!

Неможливо зрозуміти і осягнути весь цей жах! Неможливо прийняти, що це можуть робити "люди"! Це вже не люди - потвори і тварини. Хоч тварини набагато кращі! Ми назавжди памятаєм цей біль! Ми ніколи не пробачим. Світла память! Я сьогодні померла, мамо, І покинула своє тіло. Мені в ньому було погано. Воно дуже мені боліло. Вороги його катували, Чистоту мою осквернили, Зловтішалися, гвалтували І наругу страшну чинили. По багну мене волочили, Вже сама не могла ходити, І такими ж тілами вкрили, Щоб у купі нас підпалити. Краще б я не була вродлива! Чом горба на спині не мала, Не каліка, не юродива? Може, гвалту б тоді не знала! Навіть звір того не вчиняє, Що чинила ця нечисть клята. Чом Господь їх не покарає, Не пошле нищівну відплату? Щоб вони, як і ми, так само У пекельнім вогні горіли, І щоб їх брудними тілами Смерть усі переправи вкрила! Вічним докором світу стануть Закривавлені мої крила. Я сьогодні померла, мамо! Я звільнилась від свого тіла! Вірш: Анна Хвост Читає : Катери́на Буцька́