Комбат 37-го батальйону: “Аватарів стало менше, а ДРГ побільшало”

37-й окремий мотопіхотний батальйон Збройних сил України, що від початку було створено, як батальйон територіальної оборони в Запоріжжі, з 2014 року веде службу у зоні проведення так званої АТО. «Громадське ТБ Запоріжжя» побувало за день до ротації і виведення батальйону на передову в розташуванні військовослужбовців. - Так а шо нам, - зустрічає нас комбат Олександр Лобас, - є наказ – виконуємо. Але пацани от рвуться на передок. Б’ють копитом, так би мовити. Не терпиться їм. Але спокій головне. Емоції треба контролювати, - каже комбат, затягується сильно цигаркою, видихає хмару диму. Ледь помітно військовий посміхається: «Аватарів менше стало набагато! Це дуже важливо. Позиція і Міноборони, і наша теж, що тим, хто тут бухає – ніяких посвідчень учасників бойових дій не дають». - А противник як себе поводить? - Та а як, ДРГ працюють. Ми протидіємо. Військовослужбовець з позивним «Сармат» спілкується з нами вже перед виїздом на останні, на цьому місці батальйону, навчання. Вже завтра весь батальйон переведуть на передову і від цього настрій дуже пожвавлений. - У нас непогано мобільні КПП відпрацьовують. Вночі робимо пересувні такі пункти, перевіряємо документи тих хто пересувається. І були випадки коли ми ловили ДРГшників, - зазначає «Сармат». Тим часом комбат тренується в метанні ножів. - Бачиш колоди, в які встряє лезо? - Угу, - киваю я. - Знайшов був у своїх пару пляшок коньяку, поставив сюди і змусив їх кидати в ціль сокиру. Нормальне таке видовище вийшло. Весело… Вже на полігоні спілкуємося з іншими військовослужбовцями. Зразу помітно що всі тут знають і дуже поважають Сан Санича. Він з батальйоном від початку. - І до самої перемоги буду, - каже Сан Санич. На війну він пішов добровольцем. До цього працював на заводі. - Настрій у нас бойовий. Але ми готуємося до всього. Там же неадекватні люди. Торік в день Великодня обстріляли нас. Але ми вже знаємо, вони шукають такі місця, де є п’янка. Аватарів зараз майже нема, боремося з ними, тому відсіч завжди можемо дати. Мені 54 роки. Я сюди прийшов, і буду тут до перемоги. Точно. Робота у нас така – захищати…