Ексклюзивне інтерв'ю Міхеіла Саакашвілі під час перебування в Кропивницькому. Частина 1 HD

11 жовтня, в Кропивницькому побував лідер політичної партії “Рух нових сил”, і як би хто не применшував його значення в українській політиці, – серйозний опонент діючій владі, та без перебільшення відомий політик і реформатор сучасності Міхеіл Саакашвілі. Й таке представлення, напевно, може здатися пієтетом тільки тим, хто не має уявлення, наскільки змінилася Грузія за роки президенства цієї людини. Для мене ж особисто це ще Президент, який свого часу сам пішов у відставку і від того тільки виграв. Такий крок міг би деяким українським президентам зберегти обличчя або ж принаймні зекономити нам із вами час на очікування президенстських виборів і позитивних змін у країні, а у випадку з Віктором Януковичем – зберегти сотні, а якщо дивитися ширше, то, можливо, й тисячі людських життів. А тому питання “Чи є Саакашвілі громадянином України”, українців, які вже сприймають реформи, як вічне затягування пасків без навіть приблизного розуміння, коли їх можна ослабити, насправді повинне хвилювати менше всього. І я розумію тих, хто незалежно від своїх політичних уподобань, все ж прийшов учора ввечері на площу Героїв Майдану, щоб побачити і почути людину, яка знає не тільки, як розпочинати реформи, а й як їх успішно завершити, та має свої “рецепти” швидких змін на краще для України. Ще приємніше було отримати можливість поспілкуватися з цієї людиною особисто і взяти ексклюзивне інтерв’ю для “Без купюр”. В світлі останніх повідомлень центральних ЗМІ про рішення Галицького районного суду Львова щодо надання доступу правоохоронцям до інформації про банківські картки Міхеіла Саакашвілі, з яких він оплачував квитки на потяг, щоб повернутися до України, перше питання постало саме собою. – Всі, напевно, вже зрозуміли, що «приклеїти» вам кримінал за перетин кордону України (незаконний перетин кордону кваліфікується, як адмінпорушення, – авт.), не вдалося, то що ж вам намагаються «приклеїти» зараз? -Я нічого про це не чув, – дивується Саакашвілі, або ж дуже вміло вдає здивування. -Про це йшлося в електронних ЗМІ і на центральних телеканалах… -Хай собі перевіряють. В мене немає іноземних рахунків, є українські… -Йшлося про картки, через які ви могли купувати квитки, щоб повернутися до України, – уточнюю я, але пересвідчуюся, що співрозмовник не розуміє, про що мова, і врешті-решт починає сміятися… -Дуже цікаво. Насправді, що б вони не робили, що б вони не шукали, ми будемо робити те, що ми робимо. Я далі їздитиму і спілкуватимуся зі співгромадянами, висуватимемо вимоги до влади 17 жовтня. Для мене зрозуміло, до люди обурені, я їздив по регіонам, з спілкувався з тисячами громадян, люди дуже щиро реагують. Мені приємно спілкуватися з нашими громадянами. Але мені прикро, що ми втрачаємо час, що згаяли стільки часу, що потрібно рухатися, потрібно щось будувати, розвиватися. А ми маємо менше двох відсотків ВВП, при нинішній інфляції – це відсутність зростання. Якщо так залишатиметься й надалі, то більшість молоді просто виїде. Для мене це персональна драма, що