18.11.18 ~ Київ. Михайлівська площа ~ Уривок з виступу Білої Балаклави HD

Є такий вираз латиною - cogito ergo sum - який дає нам волю для власних думок, в залежності від ментальності, рівня освіти і інтелекту, життєвої мудрості і сили характеру. Я не буду висловлювати свої думки, аби не маніпулювати чиєюсь свідомістю щодо цієї людини. Стоячи поруч, я лише пильно вдивлялася в очі промовця (їх важко було розгледіти з-під сонцезахисних окулярів - але вважайте, що це лише моє професійне, як HR). Наведу лице маленький уривок (майже казковий, як для обивателя): "ХАРАКТЕРНИЦЬКА ЛЕГЕНДА ПРО МЕЧ АРЕЯ Автор: Людмила Вікторівна Про суть і містичне призначення священного меча Арея для України оповідає стародавня козацька легенда, знайдена в архіві знаменитого козака і кобзаря, учасника українських визвольних змагань Василя Ємця. "Є така повідка, що, в часі збурення Запорозької Січі, характерник отаман Дженджелій не захотів піддатись москалям і рівно ж не хотів йти під Турка за Дунай. Він зібрав 300 запорожців і пішов з ними світ за очі. Коли запорожці прийшли до гори, прощаючись навіки з Рідним Краєм, їм вийшов якийсь дід назустріч і запитав: - Чого прийшли сюди ви, діти? - Січ нашу москалі спалили, зруйнували, волю задушили і Козацьку Мати-Україну в кайдани закували. Тож, нема де нам подітись. З москалями нам не жити й до бусурменів іти в прийми серце не лежить. Нехай камінням краще станем! - Так відповів за козаків отаман Дженджелій. Кремезна постать діда розігнулась, його вже згаслі очі заіскрилися вогнем, зітхнув старий та й каже: - Скидайте, діти, ваші шаблі та всі до одного. І здіймали мовчки запорожці дамаські шаблі, що тисячі голів ворожих постинали й на купу перед дідом їх зложили. Поглянув дід навколо, очі вгору зніс - і полумінь велика спалахнула. Стопилися шаблі в огні, неначе б то не криця була, лишень віск. От розгорнув дід попіл і вздріли всі великий меч, з обидвох боків гострий та блискучий, але тяжкий, тяжкий. - Попробуйте-но, діти, хто з вас цей меч здолає нідіймити! - озвався стиха дід. І пробували всі, та силкувалися, але для кожного він був тяжкий. - А нумо, пішліть гінців за річку, за Дунай, чи не знайдеться козарлюга, що зможе зрушити цього меча. Гінці, як вітер, полетіли, і ось на конях швидкокрилих Братерство Січове прийшло з-за Тихого Дунаю. - Попробуйте-но, діти, хто з Вас цей меч здолає підіймити! - озвався стиха дід. І пробували всі та силкувалися, але для кожного був він тяжкий. - То шліть гінців на Кубань, бо й туди пішла козацька запорозька сила. Соколами полинули гінці, і на братній голос озвалося й присунуло Козацьке Товариство з-над Кубані. - Ну, що ж? Пробуйте і ви цього меча зрушити! - озвався знову стиха дід. І пробували всі та силкувалася, але для кожного був він тяжкий. - Ой, бачу, дітки, що нема такого межи вами, хто б подолав цей меч один підійняти! - промовив сумно дід. - Повідь, дідусю, нам, а хто ж його підійме і хто з ним зможе воювати? - спитав отаман Дженджелій. - То буде, сину, козак з козаків, якого ще не бачив світ! - А як же буде зватись він? - спитав ізнов