Без названия

Молитва за Українську державуГосподи Боже наш, Ти Бог Єдиний на небесах і на землі, Ти володієш усіма царствами й народами. В руках Твоїх міцність і сила, й ніхто опиратися Тобі не може. Ти сидиш на херувимах і Тебе безперестанно оспівують серафими, тож що може проти Тебе людина? Приклони, Господи, вухо Твоє й почуй; споглянь очима Твоїми й побач злі наміри ворогів наших. Віримо, що Ти один Милостивий і Сильний, і можеш позбавити нас від рук їхніх. Ти зберіг раба Твого Давида від руки сильного, вкотре показавши, що сила Твоя в немочі звершується, і прийняв журбу серця Езекії, подавши йому продовження років життя. Подай же мир і спокій боголюбивому народові нашому, й не віддай нам за гріхи наші. Бо пам’ятаємо слова Спасителя нашого, Єдинородного Сина Твого й Господа нашого Ісуса Христа: «Всі, хто взяв меч, від меча загинуть». Тож не на зброю нашу, а лише на Тебе надію покладаємо, силу Твою відаючи. Ти твориш чудеса, від Тебе перемога й поразка. Даруй Україні нашій мир глибокий і непорушний, від війни та нашестя супротивників оберігаючи, й усе благе на користь душевну й тілесну подаючи.Бо Ти є Бог милості, Цар миру й Спаситель душ наших, і тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духу, нині й повсякчас, і на віки віків. Амінь. Фари автомобіля пронизували передсвітанкову пітьму, вранішнє сонце ледь простягло перші промені над горизонтом, а ми кілометр за кілометром віддалялися від столиці, їдучі назустріч, тоді ще такій незнайомій, Буковині.Неймовірна, жива, потужна частинка нашої любої України. Ми легко знайдемо на карті Чернівці, більшість з нас, не вагаючись, окреслить на карті територію Буковини, та мало хто усвідомлює, що ж являє собою цей край. Ми давно забули про те, як це важливо – знати одне одного.Перше, чим вразила нас ця земля – це етнічне різнобарв’я. Неймовірна кількість етносів, народів, народностей: гуцули, молдавани, румуни, євреї, котрих об’єднує одне – вони усі УКРАЇНЦІ, усі люблять нашу країну та із захопленням розповідають про своє усвідомлення українства. Та тієї вранішньої пори ми навіть уявити не могли, якою неосяжною відкриється нам Буковина. Її неможливо передати, описати, навіть показати. Її можна лише відчути, доторкнутися до неї, зануритися в неї… Зараз, озираючись назад, я поринаю у калейдоскоп вражень, котрими так щедро обдарувала нас ця мандрівка. Та найбільше щемить на серці від згадки про даровану Богом можливість доторкнутися до ікони Матері Божої в Храмі Параскеви Сербської.Я щиро поважаю релігії та віросповідання, проте для мене Україна православна. Православна вже 1032 роки. Це моє щире переконання, на якому я буду знов і знов наполягати.Та я стану і буду молитися поруч з кожним, для кого Бог є Любов. Адже спільна молитва здатна відродити нас, відродити довіру один до одного. Зараз ми всі розсипані частинки величної Нації, та спільна молитва здатна зробити кожного з нас спочатку цільним, а потім і єдиними, а значить непереможними. Адже там, де немає матері-церкви панують спустошення і зубожіння, а крово