Без названия

ГолубиВ мами серце чомусь так боліло,Німо билося у тривозі.І подумати, бідна, не сміла,Що біда в дім уже в дорозі. А з Гуляйполя, з ГуляйполяЧорним вороном звістка летіла:Біль зламав колись сильну волю,Обпалив він синочкові крила. Чиясь байдужість і чорна зрадаКлювали поранене серце,Не шукав ніде ради-поради...Й хлюпав біль, як вода з відерця. Тепер приходить лише в снахДо матері на погостини:Його душа в далеких небесах,Та ненька все чекає СИНА... «Ти не страждай, матусю, я прошу,Моя подруженька надійна,Живи на цьому світі без плачу,Мені тут затишно й спокійно. Я голубом до тебе прилечуІ заберу твої тривоги,У Бога я прощення попрошу,Що обірвав життя дорогу. Не забувай, матусю, і люби,І вчинки праведні мої згадай,Як прилетять до двору голуби –Ти радо, як гостей, їх привітай». О доленько важка й святая!У матінки надію не убий!Щоранку сина виглядає,А прилітають білі голуби... Наталія Коростильова