Ліля Прибузька школа інтернат

У мальовничому куточку Поділля, недалеко від міста Вінниці, посеред чудового прохолодного лісу розташувалася Прибузька школа-інтернат. Саме тут я живу та навчаюсь у 8 класі. Звуть мене Струтинська Ліля. Небесні промінчики позолотили моє хвилясте волосся і я стала схожа на сонечко. Це, мабуть, від нього у мене так багато енергії та талантів. Буваю ніжна і лагідна, а часом запальна і невгамовна, непосидюча і наполеглива. Так склалася доля, що виховує мене бабуся. Вона - найрідніша для мене людина. А ще вчителі та вихователі. Вони докладають усіх зусиль, щоб я виросла творчою, всебічно розвиненою особистістю. Я мрію стати професійною співачкою, хоч знаю, що шлях до здійснення моєї мрії довгий і важкий. Я навчаюсь вокалу у обласному Будинку вчителя, співаю у церковному хорі. Завдяки моїй старанності та небайдужості моїх педагогів і наставників я неодноразово ставала переможцем та призером різноманітних творчих конкурсів та фестивалів. Я особливо пишаюсь перемогою у обласному вокальному конкурсі "Діамантова зірка" у 2010 році, у фестивалі, присвяченому 20 річниці незалежності України у 2011 році, участю в обласному конкурсі художньої самодіяльності. Також я демонструвала моделі одягу на "Вінницькому Подіумі 2010". Ще одним із моїх захоплень є збереження тієї краси, що нас оточує. На обласний екологічний конкурс написала твір про берізоньку. Люблю танцювати і малювати, спілкуватися та пізнавати світ навколо і щиро сподіваюся, що завдяки наполегливій праці та допомозі небайдужих людей мої мрії стануть реальністю.