Сергій Осока. Донателла Версаче.

Читає автор. Музика - Вілла-Лобос. Арія Кантілена. ДОНАТЕЛЛА ВЕРСАЧЕ мадам Донателла вночі приміряє сукні шовковим чорнилом двоїться вона проти вікон усі наречені світу ламають руки усі наречені світу тамують крики коли вона легко і довго проходить на кухню суха наче гілка гірка мов снодійна пігулка і стелиться в ноги боа і старий папуга кричить з вішака благає собі притулку мадам Донателла тепер і тоді непорушна проходить на кухню затято тамує стогін сто сот юнаків у слідах її месу служать сто сот юнаків їй під ноги скидають одяг вона тільки сяє й покусує білі пасма у цім передранішнім шовку така натхненна старий Метерлінк із тіні дивиться ласо як личить їй синє як мучить її зелене вона відчиняє вікно і стоїть мов скрипка а там унизу чи то дух від її постелі чи клен чи юнак летаргійний крихкий охриплий кричить я люблю вас люблю вас мадам Донателло вона непорушна тепер і тоді і довіку вона наче свіжий інжир у всевишній долоні і плаче юнак і тихо іде повз вікна і серце на згадку лишає на підвіконні мадам здивовано зиркає з-за фіранок мадам знесилено чайник ранковий ставить їй добре відомо що цей як і кожний ранок почнеться її неоновими вустами