Допомога Дітям. 15-річного Сергійка з’їдає страшна хвороба – Саркома Юінга.

ТЕРМІНОВО! Людмила Кондрацька, багатодітна мама та ветеран АТО благає про допомогу. Допомога Дітям #ти_не_один #ВартоЖити #рак_дурак Її старшого сина, 15-річного Сергійка з’їдає страшна хвороба – Саркома Юінга. Це одна з найагресивніших злоякісних пухлин кості, яка блискавично прогресує в юному організмі. Рахунок йде не на дні, а на години. Допомогти Людмилі врятувати дитину погодилися в клініці Іхілова в Ізраїлі, але вилітати туди потрібно вже і негайно, допоки метастази не розкинулися і не вразили інші органи. Початкову суму, яку озвучили ізраїльські лікарі, мама-одиначка зібрати самостійно не зможе. Для обстеження потрібно внести аванс- 50 тис. доларів, перший етап буде коштувати приблизно 122 тис.. Люди, які лікували в цій клініці діток з аналогічним діагноз, задоволені результатами, пацієнти одужують, але загальна сума всього курсу складає понад 400 тис. доларів . Стільки грошей звичайній людині самостійно зібрати не можливо, а тим більше багатодітній мамі-одиначці, яка лишилася один на один зі своїм горем. Але Людмила – сильна жінка, вона бореться за життя свого синочка, як левиця. В час коли ми спокійно жили і думали, що війна десь далеко, вона тримала для нас небо, боронила Україну, щоб в наших дітей було спокійне дитинство. Тепер настав час їй допомогти врятувати найцінніше – сина. Аналогів лікування цієї хвороби в Україні не має. Лікарі, до яких зверталися Кондрацькі, вже зробили чи не хотіли робити, а може наробили ще гірше. Про хворобу Сергійка були підозри ще минулого року. В липні хлопець травмував коліно, пройшов курс лікування, але біль не зник, а навпаки нога почала боліти всюди. Мама з сином звернулися до травматолога за місцем проживання, той списавши все на розтягнуті сухожилля, запальний процес, призначив знеболювальне і мазі, а ще сказав тісно перемотувати ногу, і все минеться. Та не минулося… До середини весни найсильніші знеболювальні перестали діяти і Сергій маже не міг ходити. Людмила розуміла, що сина треба рятувати, але через карантин руки були ще більш зв’язані, навіть добратися з села до обласного центру було не реально, а на швидкій на запит «дуже сильно болить нога» просто не реагували. Жінка не опустила руки, таки дісталася районної лікарні, де наполягла, щоб дитині зробили ренген і УЗД. Вже за лічені хвилини після результатів мама з сином були в кабінеті онколога. І з цього часу почалась боротьба Сергія і Людмили з невидимим надзвичайно агресивним ворогом – РАКОМ. Наступного дня Кондрацькі вже були в лікарні обласного центру, а саме в Хмельницькому. Численні аналізи, КТ, томографія, біопсія… забирали останні сили і гроші. Лікарі вирішили негайно оперувати, поставити імплант і пластину, так і зробили. Але забули попередити, що після оперативного втручання необхідно пройти курс хімії, але вітчизняний не дає результатів при такому діагнозі. Хірурги розбудили звіра, який став ще більш агресивним. Пухлина почала рости не по днях, а по годинах. Але Людмила хапається за наступну соломинку – Інститут раку в Києві. Над