Християнський вірш "Прокинулась земля" (Пасха) HD

м. Тернопіль церква УЦХВЄ по вул. Довженка 4 1.Прокинулась земля. Ранкове сонце усміхнулось, Проміння зверху ніжно шле. Виблискують роси краплини І свіжістю так пахне все. 2.Пташиний спів згори… Струмка дзюрчання теж несеться, Зливаючись в один потік. І вся природа Богу творить Мелодію хвали повік. 3.-Христос воскрес! – звучить Не людських уст ці звуки славні, Не зупинити їх нічим! Вони несуться з давен давніх Й не змовкнуть аж до вічних днів. 4.Але чи так в людей? Ми переселимся думками В людське життя тут на землі: Побудемо сьогодні з вами В звичайній, як і всі, сім’ї. 5.За тихим містом дім. Як гарно тут усе навколо! Зі смаком зроблено усе. -Господарі дбайливі в домі, - Так зразу й думка пронесе. 6.І не секрет то є. Живе християнин в цім домі; Дружина, дітки – вся сім’я. Брат є служителем церковним, Відоме всім його ім’я. 7.Великдень наступив. Сім’я раненько пробудилась, Не спиться так, як в звичний день. До церкви йти усі бажають Співати радісних пісень. 8.Готові всі вже йти. Служитель-брат заглянув в Слово, Щоб перевірити ще раз Усі місця, які належить Читати в цей святковий час. 9.Аж раптом: Хто це є? Тихенько хтось постукав в двері. Й несміло перейшов поріг Гість-незнайомець. Його вигляд Був гарний з голови до ніг. 10.Він ніжно подививсь І, так запитливо, промовив: - Христос воскрес? – І в відповідь Почув усім знайоме слово: - Так! Він воскрес, воістину! 11.І знову ж ті слова До них вже вдруге прозвучали: - Христос воскрес? – І в відповідь Так само бодро прозвучало: - Христос воскрес воістину! 12.Та знову в третій раз І саме так, питальним тоном: - Христос воскрес? – промовив гість. І знов брат дужим баритоном: - Воістину воскрес! – проніс. 13.Затихло все на мить. Нічого більше не промовив, Тихенько розвернувся гість Й пішов спокійним кроком з двору. Брат тільки в слід за ним дививсь… 14.… -Чи любиш ти Мене? – Майнули в розумі у брата Слова, що тричі запитав Христос в Петра. І лиш опісля Пасти овець його послав. 15.А ще згадалось те, Що тричі півень заспівав був, Як перед грішними людьми Петро відрікся від Ісуса Й залився гіркими слізьми. 16.Щось тут є спільне… Служитель-брат, немов підбитий, Присів, неначе й не стояв. - Христос воскрес? – Чому ж слова ці Питальним тоном гість казав? 17.Перед очима все: Петрова відповідь поспішна, Відречення і гіркий плач… І все неначе поєдналось З візитом гостя в ранній час. 18.Пора в служіння йти. Дружина й діти зворушили, Піднявши брата, наче з сну. І всі відправились сім’єю До церкви в ранішню пору. 19.Зайшов наш брат і сів. Він не промовив так, як звично, Могутнім голосом до всіх: - Христос воскрес! І не пронеслось: - Воістину Христос воскрес! 20.Почав служіння брат. Не міг сказати Він нічого, Лише у декількох словах Він розказав, як гість до нього Приходив і про що питав. 21.А потім він сказав: - Як щиро я бажав би зараз, Щоб кожен з нас - і я, і ти, Почули голос, що питає: - Христос воскрес в тобі, чи ні? 22.Настала тишина. Здавалося, що кожен слухав І в серці відповідь шукав… В