Родинний гурт Тафійчуків - Награвання на флоярі та скрипці HD

Награвання на флоярі та скрипці / Flojara i skrzypce / Floyara and violin Автентичні гуцульські награвання, пісні та танці - обрядові й побутові. Запис здійснено в с. Буковець на Гуцульщині (Українські Карпати). Присвячується Миколі Івановичу У записі взяли участь Родина Тафійчуків: Михайло Миколайович - духові, скрипка, спів Юрко - духові, скрипка, спів Дмитро - бубон, духові, спів Василь - духові, спів Микола - цимбали, спів Ганнуся - спів Василина - спів Марійка - спів _ Authentic Hutsul folk tunes, songs, and dances played during ceremonies and in everyday life. Recording is made in the village of Bukovets in Hutsulschyna (the Ukrainian Carpathians). _ Autentyczne huculskie melodie, pieśni i tańce - obrzędowe i codzienne. Nagranie zrealizowano we wsi Bukowiec na Huculszczyźnie (Ukraińskie Karpaty). Люблю походити горами - пограти на сопілці чи флоярі. І дуду люблю, і скрипку... Хоч як би не працював, сяду ввечері й пограю собі. Влітку на вулиці, нехай сусіди слухають. Взимку - в хаті. Жінка дивується, як в мене після кузні є бажання грати, а мені від цього відпочинок. В дитинстві іноді снилося, що я граю на скрипці, прокидався й починав грати. І мамі доводилося вставати. Вона спочатку ображалась, а потім стала казати: "Грай, грай, вчися, хлопче", пічку топила, а я сидів на пічці й грав. Досі люблю вставати за кілька годин до сонця. В цей час все добре виходить. Можна в кузню піти і попрацювати, а якщо свято й нема роботи, то в гори піднятися й пограти. Зазвичай це просто традиційні гуцульські награвання - серед них народився й постійно їх слухаю. Мій батько був ковалем, мабуть від цього й передалася мені велика любов до ковальської справи. З чотирнадцяти років кузня - моє життя. Наприклад, свердла роблю, а ними вже і сопілки, і дудки, і решту. Тобто все необхідне для виготовлення музичних інструментів - моїх рук справа. Хоча музикантові, ніби, й не годиться бути ковалем, робота важка - руки грубі. Проте я радий, що все можу сам зробити. У мене всі діти - Дмитро, Василь, Микола, Юрко, Василина, Марійка - живуть в селах неподалік, а Ганнуся взагалі з нами разом. Всі ми - у Верховинському районі. Доньки вміють вишивати, ліжники ткати, сири робити, а хлопці хати будують, у кузні працюють, грають, як і я, на гуцульських інструментах. Щоправда, робити їх не хочуть. Я всіх їх вчив з дитинства музиці, бувало, що й насильно. Мені потрібні були музиканти, з якими я б у свята та на весіллях грав, а чужих брати не хотілося. Може, хтось із внуків ще візьметься грати. Їх у мене зараз чотирнадцять. Ми не лиш в селах грали, а й у Львові, Києві, Москві, часто в Польщі - виступали родинним гуртом у Варшаві, Гданську, Кракові, Любліні... Йоооой, не згадаю всіх. Записали там диски. Вже пора і в Україні робити. Михайло Тафійчук З альбому "Тафійчуки. Гуцульські награвання"/"Rodzina Tafijczuków. Huculskie melodie"/"Tafiychuky. Hutsul folk tunes" (2008) CD 1 - Гуцульські награвання