Проповідь "Співчуття та заздрість" - Роман Цуман HD

16. І прийшли до царя дві жінки блудниці, та й стали перед обличчям його. 17. І сказала одна жінка: Прошу, пане мій, я та ця жінка сидимо в одному домі. І породила я при ній у цьому домі. 18. І сталося третього дня по породі моїм, і породила теж оця жінка. А ми були разом, нікого чужого в домі з нами не було, тільки двоє нас було в домі. 19. А вночі помер син цієї жінки, бо вона налягла на нього. 20. І встала вона серед ночі, і взяла мого сина від мене, а невільниця твоя спала, і поклала його при своєму лоні, а свого померлого сина поклала при лоні моїм… 21. І встала я рано, щоб погодувати сина свого, аж ось помер він! І придивилася я до нього рано, а ото не був це син мій, що я породила… 22. А інша жінка відказала: Ні, то мій син живий, а твій син мертвий! А та говорила: Ні, то твій син мертвий, а мій син живий! І так сперечались вони перед царем. 23. І сказав цар: Ця говорить: Це мій син живий, а син твій мертвий, а та говорить: Ні, то син твій мертвий, а мій син живий. 24. І сказав цар: Подайте мені меча! І принесли меча перед цареве обличчя. 25. І сказав цар: Розітніть це живе дитя надвоє, і дайте половину одній, а половину другій!… 26. І сказала до царя жінка, що син її той живий, бо запалилася любов її до сина свого, і сказала вона: Прошу, пане мій, дайте їй немовлятко живим, а забити не забивайте його!… А та каже: Хай не буде ні мені, ні тобі, розтинайте!… 27. А цар відповів та й сказав: Дайте їй це живе немовлятко, а вбивати не вбивайте його. Вона його мати! 28. І почув увесь Єрусалим про той суд, що цар розсудив, і стали боятися царя, бо бачили, що в ньому Божа мудрість, щоб чинити суд. (1 Царів 3 : 16-28)