Володимир Луців - Ой ти, дівчино, з горіха зерня HD

Музика - А. Кос-Анатольський Слова - І. Франко Ой ти, дівчино, з горіха зерня, Чом твоє серденько – колюче терня? Чом твої устонька – тиха молитва, А твоє слово остре, як бритва? Чом твої очі сяють тим чаром, Що то запалює серце пожаром? Ох, тії очі темніші ночі, Хто в них задивиться, – й сонця не хоче! Ой чом твій усміх – для мене скрута, Серце бентежить, як буря люта? Ох ти, дівчино, ясная зоре! Ти ж мої радощі, ти моє горе! Ой ти, дівчино, з горіха зерня, Чом твоє серденько – колюче терня? Тебе видаючи, любити мушу, Тебе кохаючи, загублю душу! Ти ж моє щастя, ти ж моє горе, Ой ти, дівчино, ясная зоре! Акомпанує оркестр швейцарсько-італійського радіо (Люгано, Швейцарія) - дир. А. Мансіні Володимир Луців – співак і бандурист, культурно-громадський діяч української спільноти. Народився 5 червня 1929 року в родині купця Гавриїла і Юлії (з дому Курпель) у м. Надвірна Івано-Франківської області. Наприкінці Другої світової війни потрапляє у Німеччину. Зустріч із кобзарем Григорієм Назаренком, керівником капели бандуристів ім. Миколи Леонтовича, визначила його подальшу долю: у майстерні братів Гончаренків отримує свою “нерозлучницю”-бандуру, ставши наймолодшим учасником капели (м. Госляр, 1947). 1948 року Володимир Луців приїхав у Великобританію, де брав приватні лекції вокалу (Брадфорд, 1948-1951). Пізніше він навчався в коледжі св. Трійці (Лондон, 1951-1952), а далі студіював у консерваторії св. Кекилії (Рим, 1952-1957). Будучи студентом багато концертував у європейських країнах. Професійна кар’єра Володимира Луціва розпочалася в 1961 р., коли він презентував Англію на Міжнародному пісенному фестивалі в Кнокке, Бельгія, де здобув перше місце. Як професійний співак Тіно Вальді (артистичний псевдонім Володимира Луціва) працював у міжнародних музичних ревіях, концертних шоу, радіо і телевізійних програмах. Виступав на престижних сценах Європи, США, Канади, Австралії. У супроводі оркестрів, хорів, фортепіано та улюбленої бандури десятиліттями пропагував українські пісні й думи. Він також з успіхом виконував міжнародні і, зокрема, неаполітанські пісні, які він записав вперше на платівках з українським текстом. _ Volodymyr Luciw – a singer and bandurist, cultural activist and active member of the Ukrainian community – was born on 5th June 1929 to merchant Havryil and his wife Yulia (nee Kurpel) in the town of Nadvirna, Ivano-Frankivsk province. World War II compelled Volodymyr to leave Ukraine, eventually making his way to Germany. A meeteng with the renowned maestro Hryhoriy Nazarenko, who directed the Mykola Leontovych bandura capella, set Volodymyr on the path to his chosen career: he acquired his “inseparable” bandura from the workshop of the Honcharenko brothers, and became the capella’s youngest member (Goslar, 1947). In 1948 he settled in Britain, where he took private singing lessons (Bradford, 1948-1951). Later, he studied singing and music at the Trinity College of Music in London (1951-1952) and then the St. Cecilia Conserva