podrobnosti-za-2018-02-03-ТЕЛЕКАНАЛ "ИНТЕР" УКРАИНА
ТЕЛЕКАНАЛ "ИНТЕР" УКРАИНА ЛИШ РОЗДІЛ ЕКО-ФОНДУ ВАС ЗАЧЕПИВ ДО БОЛЮ?.. Як важко емоційно… Мої сміються діти, І тягнуть рученята, і шепотять «Люблю». Чи плакати від цього чи, навпаки, – радіти? Та серце розривається в мене від жалю... В Днепропетровской области жители трех поселков также боятся экологической катастрофы. В полукилометре от их домов собираются построить завод по переработке отходов, которые содержат химвещества. Например, аккумуляторы и лампочки, содержащие ртуть. Насколько серьезна угроза? - разбиралась Елена Мендалюк. ЛИШ РОЗДІЛ ЕКО-ФОНДУ ВАС ЗАЧЕПИВ ДО БОЛЮ?.. Як важко емоційно… Мої сміються діти, І тягнуть рученята, і шепотять «Люблю». Чи плакати від цього чи, навпаки, – радіти? Та серце розривається в мене від жалю. Заради своїх діток я буду землю гризти, Заради них це пекло я мушу припинить! Мене не залякають ці еко-терористи, Яких, як дальнє світло, нажива лиш сліпить. Сміються зараз діти… Іще не знають, рідні, Що їм готує «завтра»? Що буде через рік? В еколога, так схоже, що клепки всі фрігідні, Або вогонь прибутку весь мозок їй обпік? В селі завод відкрити? Лампіка, поміркуйте, Парам люмінесцентним не місце зовсім тут! Фантазію ви буйну у лікаря лікуйте, Не вішайте на шию гріха тяжкий хомут. Народжуються діти в нас і без ртуті кволі, Філатову кидали ви «камінчик» в огород. То ж враження складається подвійне мимоволі: Ви граєте виставу і чистий це «развод». «Шарапова сберкнижка» - претензія вас гріє? Вам душу зігріває народу геноцид? Бо цей заводик ртутний – він також смертю віє, Він нас, людей, штовхає на власний суїцид. За масове убивство гріх в серці не клекоче? Ви думали забрати на той світ все бабло? Чи є у вас, Лампіка, хоч щось святе, жіноче, Щось добре, світле, вічне у вас колись було? Лиш розділ еко-фонду вас зачепив до болю? Філатов, Резніченко і Вілкул – мозолі́? Невже, пані Тетяно, ви не наїлись вволю? Невже хрестів вам мало на грішній цій землі? Не жаль вам онкохворих? Погіршувати в змозі? Відходи небезпечні – до раку перший крок. Їх перші-треті класи стоять вже на порозі, У долі моїх діток – на взводі вже куро́к? Невже одне вас дійство – це «вибори» хвилює? Скажіть-но, хто команду дав «ЕКОфронту» «Фас!»? І хто оцим заводом вам мозок вентилює, І чий тоді ви здійснюєте вбивчий цей наказ? Гадаєте, що нас ви у землю закопали? Ми вижити бажанням зернятком проросли. Бо ви любов до діток мою не заламали, Живуть в цих селах люди, а не дурні осли. Не врахували тільки єдиної промашки: Перегризуть горлянку за діток матері́. Життя – не ворожіння на пелюстках ромашки, То ж бійтеся до діток любові, упирі!
