К. Москалець. Поема Ріки. HD

Ідея: Nata Borovyk. Режисер монтажу: Олександр Михельсон, гуру режисера: Богдан Кутєпов. В ролях: Сергій Жадан, @sonja4na, Оллі, Nata Borovyk, Ann Germakivska, Poradosya, Kvitka_, Божена, Лілія Білецька, Юліана, Йостап, 10nyk, Білочка, Хірано Такаші, Олександр Михельсон, Яна Супоровська, Esteto4ka. В усьому винен: Кость Москалець ПОЕМА РІКИ І Лине полегкість човнами-пальцями споминів у нас досить музики теж птахів із шелестячими блискавицями в місячних дзьобиках на деревах покинутих травами теж але нам не задосить нас але втіхи замало й часу для втіхи негідникам сонця з епохи мурах сонцю й негідникам не прийнятим травами сонцю і нам не прийнятим нами -- світлі дзвони світлих дощів нездійсненність богів а тому і нас шепочуть роздягаючи бажання піднятись до флюґерів і водночас опуститися на стіни абсолютної метафоричності -- пройти крізь стіни (дощу) закликає нас дзвоніння скрапуюче нездійсненність болю а тому і нас а отже і музики -- бо нам не задосить пальців бо нам очей не задосить бо нам не задосить нас і болю нашого хай навіть нездійсненного небажаного ІІ ми не маємо дому -- але маємо руки і нас і до того ж кохану що освітлює плач та повторення крил у нащадках і тоді проростають питання дзвінких атавізмів вибору поміж нами і крилами ми гукаєм - обирайте останніх -- ми не маємо дому -- але маємо спомини хіба цього не задосить (щоночі топитись в долонях твоїх і випливати на берег) -- з мушлею для тебе з правом на ще одну спробу з правом на спогади і на ключ до неіснуючого дому до сухої землі що раптом проросте словами власними незрозумілими для всіх окрім тебе для тебе окрім усіх бо ви неподільні бо ви неподільні і безсилля твоє -- також їхнє безсилля: перед втіхою перед мурахами перед яблуками ІІІ в основу дому покладемо рибу цвіркуна зозулю зимовими вечорами вони нам нагадуватимуть про літо до того ж цвіркун гратиме риба співатиме а зозуля рахуватиме скільки всім нам залишилось жити IV раніше ключ лежав тут зараз його нема заходимо з іншого боку шукаємо -- і нема лежить кілька соснових голок кілька соснових шишок V стоїш на хмарі заклично махаєш рукою траві людям звірям Марія Марія води і сну Марія пахощів та землі Марія тебе але вітер подихів їхніх і поглядів далі жене хмару махаєш рукою прощально VI вийти в темінь нічного літнього грому торкнутися першої рослини на його шорсткій щоці - тату -- мовити -- тату VII запах ріки запах слідів пташиних на березі кохана -- одне і те ж саме стверджую ввечері після купання темний корінь на дні ріки перший жовтий листочок на плесі і я -- одне і те ж саме стверджуємо ми VIII але нам не задосить нас