Дзвінкий спів птахів

Дзвінкий спів птахів зачаровує душу. Обожнюю слухати як кує зозуля у гаю. Подумки: "Зозулько, зозулько, скільки мені жити?". "Ку-ку!" - і змовкає. Подумки: "Чому так мало? Не може бути! Чи може?" Знову закувала. Вже вголос: "Зозулько, зозулько, скільки мені жити?" Відповідає: "Ку-ку! Ку-ку! Ку-ку!.." Веду лік: "П"ять... десять... п"ятнадцять... двадцять..." Коли літа перевалюють за сотню, починаю сумніватися, чи то мій рядок у своїй Книзі життя зачитує зозуля. А вона аж до вечірньої зорі щедро відміряє роки.