Отець Зосима

Він міг йти проти системи, не боячись гонінь та лихих наслідків. У нього була постійна готовність до мучеництва, до сповідництва. У ньому дивним чином гармонувало зовнішнє із внутрішнім. Оточуючих вражали його жвавість, постійна жага вчитися. Він повсякчас перебував у творчості, Богоспілкуванні – жив цим, дихав, горів, і це полум’я душі він передавав іншим - "Отець Зосима".