Свiтанок - Обiйми Дощу

Я не бачу більше слів, Що б збирали все що плине У душі, немов єдине Що залишилось — це спів. І не чую, як летить Вільним птахом без сумління, Без речей і без коріння, Сіра вбивця мить. Я не втомлююсь повзти, Пробиваючись крізь грати, Щоб піднявшись збудувати Всі зруйновані мости, Щоб відчути без прикрас, Мов духмяні дикі квіти Віють без страху змарніти, Поки ще є час.