Брифінг Святослава Вакарчука HD

Теза перша. Три місяці тому партію «Голос» очолила Кіра Рудик, яка прийшла в парламент за моїм запрошенням і, признаюсь чесно, за моїм запрошенням, за моєю пропозицією, її з’їзд обрав головою партії. І, знаєте, за ці три місяці, як ви самі бачите, дуже багато змінилось. Ви бачите, як змінився стиль нашої партії, як змінилися командні підходи. І основне завдання, яке я тоді ставив перед Кірою і командою — зробити так, що партія перестала асоціюватися з її лідером, тобто зі мною, вони успішно виконали. Я вважаю, що це дуже правильно, тому що, ви знаєте партії вождистського типу, які в Україні скрізь популярні, так, вони ефективні досі, і їх всі дуже експлуатують, але, на мою думку, це ніколи не приведе нашу державу до тої Європи, до якої ми всі прагнемо. І ми показуємо приклад, що лідерство — це не коли ти найвідоміший чи не коли ти впливовий, чи не твоя впізнаваність. Лідерство — це відповідальність. І в нашій фракції насправді 20 лідерів, готових брати на себе відповідальність. І вони це показують і демонструють кожного дня. Аспект номер два. Інформаційний. Ви добре знаєте, що останні три роки на мене персонально постійно намагаються лити інформаційне лайно, дезінформацію, бруд, відверті маніпуляції та й просто якийсь негатив. Скажу чесно: на мене це ніяк не діє. Лийте на здоров’я. Але, важливий аспект, це все з’явилось тоді, коли в чиїйсь хворобливій уяві з’явилась параноїдальна думка про те, що я буду балотуватись в президенти. І з того часу не припинялась. З одного боку, вороги Україні, які не можуть вибачити мені моєї принципової позиції, що Україна має бути незалежною державою, яка рухається в Європу. З другого боку, корупціонери, які обливають мене брудом, щоб поставити мене в один ряд з собою. Але найбільше мені дістається від тих, кого я волів би називати своїми товаришами. Це ті лідери політичні та їхні команди, які ніяк не можуть вибачити мені чи нашій команді, нашій партії того, що ми забираємо у них монополію найбільших патріотів України. Я хочу сказати, що щоби не робили, це не діяло, не діє і ніколи не буде діяти на мене, бо я користуюся словами мудрого Любомира Гузара, який в кінці свого життя казав мені особисто: не треба звертати увагу на те, що кажуть люди, бо сьогодні вони хвалять і співають тобі осанну, а завтра проклинають тебе. Найголовніше — іти вперед і робити те, що ти маєш робити. І третій аспект. Екскурс в минуле. Минулого року після президентських виборів переді мною і колегами, які стоять поруч зі мною, стояв дуже непростий вибір: що робити далі? І коли я створював партію «Голос», я розумів, що іншого виходу, ніж зараз іти з цією партією на парламентські вибори, у нас нема. Вакуум, який був створений тиском безпрецедентної політичної кампанії під час президентських виборів розділив країну на тих, хто за Зе і тих, хто за Пороха. Ми дали їм альтернативу. Ми дали альтернативу тим, хто, аналізуючи минуле, не хотів голосувати за команду Порошенка. Ми дали альтернативу тим, хто, відчуваючи майбутнє, не хотів голосувати