Чоловіче мій запрягай коня

Чоловіче мій, запрягай коня! Це не кінь, а змій, – миготить стерня. Доберемося за три годиночки за стонадцять верст до родиночки. Чуєш, роде мій, мій ріднесенький, хоч би вийшов хто хоч однесенький! Що ж це двері всі позамикані? Чи приїхали ж ми некликані? Ой ти ж роде мій, роде, родоньку! Чом бур’ян пішов по городоньку? Роботящий мій з діда-прадіда! Двір занедбаний, Боже праведний! Дев’ять день душа ще пручається, а тепер вже десь призвичаїться. Ту морквиночку, тую ж квітоньку не прополеш із того світоньку… Люди згадують. Ми навідались. От ми, родоньку, й перевідались. Ліна Костенко _ Виконує Франц Пірнач та Формація «Рок-Ціп-Клуня-Бенд» Запис, звук — Людмила Пірнач В оформленні використані роботи художника Юрія Нікітіна Запис зроблено на студії «Клуня» 2019 рік http://frantzpirnach.com