Юрко Юрченко Анжеліка

Весняний день малює свіжі акварелі, Фарбує ці буденні дні. Весняний день - король і всі його пастелі Наводять контури сумні. Незрима память днів давно минулих, Короткий спогад знов і знов. Чого вертаються сюди, кого забув я? Чи правду, чи свою любов? Анжеліка, Анже-Анжеліка... (4) Чого захоче серце, кажуть, те і буде, Воно мене зігріє, а в душі зима. Неправду, ой, неправду говорять люди, Бо серце є - дущі нема. Вона залишила на мене сподівання, Та право бачити її у сні. Що буде жити довше - віра чи кохання, Залишилось дізнатися мені. Взято звідси - http://raima.org.ua/ru/livejournal/uu/