Коли в серці у близького друга гроза

Не кидай каменем Коли в серці у близького друга гроза І в очах забриніла печаль і сльоза, Осудити ніколи його не спіши, Прихилившись, молися за нього в душі. Не кидай у нього каменем, Він і так вже поранений. Коли в хату до ближнього ступить біда І гіркою вже стане солодка вода, Підійди і розрадь, розпитай, зрозумій І оливу на рани подати зумій. Не кидай у нього каменем, Він і так вже поранений. Злі чутки про хорошу сестру поповзли. Вже за спиною в’яжуться пліток вузли. Щире серце у розпачі крається, Душа плаче, шукає і… кається. Не кидай у неї каменем, І так вона вже поранена. Брат спіткнувся, а потім ще й боляче впав, Крила віри й молитви знеможено склав, І отрута гріховна вже серце в’ялить, І в душі невимовно щемить і болить. Не кидай у нього каменем, Він і так вже поранений. Шлях вузький – боротьба. За Христом я іду. Хвилі човен хитають і грози гудуть. Я з Тобою лиш буду по хвилях іти, Я так хочу, Ісусе, дійти до мети. Коли буду в житті я поранений, Захисти мене, Боже, від каменя.