Я дякую за те, що я живу... | Тетяна Жученя HD

Вірш: Я дякую за те, що я живу... Молодь м.Сарни ХВЄ 'Переображення' Я дякую, за те, що я живу, За те, що маю де сьогодні спати. За ласку й за любов Твою. І що домівку не потрібно залишати. Я дякую за тихі дні і ночі Я дякую за мирну неба синь Я дякую за те, що маю очі, Щоб споглядать безкрайню височить. Я дякую, що я не просинаюсь від зриву бомби, вибитого скла. За те що я спокійно засинаю, Хоч в Україні вже давно війна. Не для усіх сьогодні тихі ночі, В когось ні крихти хліба на столі. Для когось смерть вже дивиться у очі, Ну а когось забрала вже собі. Там буря, там пожежа, десь цунамі. І різні катаклізми по Землі. А хтось вночі стогоні втратив маму. Чи ще когось із близької сім’ї. А я, Господь, так соромно зізнатись, Коли коліна у тиші схилю, Буває що не має, що сказати І лиш прошу, прошу, прошу. Все необхідне для життя я маю, Я маю друзів, маю і сім’ю. Під небом тихим в теплім домі засинаю, Зі мною поруч ті, кого люблю. І так тоді, коли лягаю спати, Тішиться серце і душа моя. Тобі « спасибі» хочеться сказати, За те, що наді мною є рука Твоя!