Лисичка-сестричка і сірий вовк Казка для дітей HD

Казочка про хитру лисичку і сірого вовка. Жили собі дід і баба. Дід каже бабі: – Ти, бабо, печи пироги, а я запряжу сани і поїду по рибу. Наловив риби і везе додому повні сани. От їде він і бачить: лисичка скрутилася калачиком і лежить на дорозі. Дід зліз із саней, підійшов до лисички, а вона не ворухнеться, лежить собі як мертва. – От буде подарунок дружині! – сказав дід, узяв лисичку і поклав на сани, а сам пішов попереду. А лисичка вибрала слушну хвилину і стала викидати потихеньку із саней усе по рибинці та по рибинці, все по рибинці та по рибинці. Повикидала всю рибу і сама втекла. – Ну, стара, – каже дід, – який комір привіз я тобі на шубу! – Де? – Там на санях – і риба, і комір. Підійшла баба до саней: ні коміра, ні риби – почала лаяти чоловіка: – Ах ти, такий-сякий! Ти ще надумав мене дурити! Тут дід зметикував, що лисичка була не мертва. Погорював, погорював, та нічого вже не зробиш. А лисичка зібрала всю розкидану рибу в купку, сіла на дорозі і ласує. Підійшов до неї сірий вовк: – Здрастуй, сестричко! – Здрастуй, братику! – Дай мені рибки! – Налови сам і їж. – Я не вмію. – Ет, я ж наловила! Ти, братику, йди на річку, опусти хвоста в ополонку, сиди і примовляй: «Ловись, рибко, велика й маленька! Ловись, рибко, велика й маленька! Ловись, рибко, велика й маленька!». Рибка тобі сама на хвіст начіпляється. Та дивись сиди довго, бо не наловиш. Вовк і пішов на річку, опустив хвоста в ополонку і почав примовляти: – Ловись, рибко, велика й маленька! Ловись, рибко, велика й маленька! Слідом за ним і лисиця заявилася; ходить коло вовка і примовляє: – Яснійте, яснійте, в небі зорі! Мерзни, мерзни, вовчий хвіст! – Що ти, лисичко-сестричко, кажеш? – То я тобі допомагаю. А сама хитруха знай торочить: – Мерзни, мерзни, вовчий хвіст! Довго-довго сидів вовк біля ополонки, цілу ніч не сходив з місця, хвіст його і приморозило. Спробував було підвестися – де там! «Ач, скільки риби наловилось – і не витягнеш!» – думає він. Дивиться, а жінки йдуть по воду і кричать, побачивши сірого: – Вовк, вовк! Бийте його, бийте його! Прибігли і почали товкти вовка – хто коромислом, хто відром, хто чим попало. Вовк стрибав, стрибав, відірвав собі хвоста і кинувся навтьоки не озираючись. «Гаразд, – думає, – я тобі помщуся, сестричко!» Тим часом, поки вовкові боки м’яли, лисичці-сестричці закортіло спробувати, чи не вдасться ще що-небудь украсти. Залізла в одну хату, де жінки пекли млинці, та втрапила головою в діжку з тістом, обмурзалась і біжить. А вовк їй назустріч: – Отак ти учиш? Мене всього потовкли! – Ой, вовчику-братику! – каже лисичка-сестричка, – у тебе хоч кров виступила, а в мене – мозок, мене болючіше прибили, я насилу шкандибаю. – І те правда, – каже вовк, – де тобі, сестричко, йди, сідай на мене, я тебе довезу. Лисичка сіла йому на спину, він її й повіз. От лисичка-сестричка сидить і тихенько наспівує: – Битий небитого везе, битий небитого везе! – Що ти, сестричко, кажеш? – Я, братику, кажу: «Битий битого везе». – Так, сестричко, так! Ось так лисичка о