Відкриття виставки "Гілея" Володимира та Людмили Лободів у Дзизі, уЛьвові HD

21 жовтня у Дзизі, у Львові відбулося відкриття виставки “Гілея” Володимира та Людмили Лободів. На виставці представлено скульптуру Володимира Лободи та декупажі обидвох митців. Меценати виставки: Юрій і Тетяна Мади Куратори виставки: Влодко Кауфман та Андрій Кісь Відео: Локатир Ольги. Висвітлює подію канал YouTube “Світ мистецтв / World of arts” - https://youtu.be/Yyso_AUtZes “Гілея – гора на межі степу та лісостепу, «посічена» оборонними лініями XVIІI століття, зиґзаґи якої завершуються урочищем Стінка. Саме ці мотиви 150 років тому малював Тарас Шевченко, мандруючи з Києва на Запоріжжя, зупинившись у пана Лук’яновича в Шедієвому. Насправді в народі гора називається Лелія, за нею – село Залелія, біля підніжжя гори – річка Оріль. Володимир і Людмила Лободи замешкали тут, у Туровому, 1992 року. Навіщо митці приїхали зі Львова в глухе село на межі Полтавщини та Дніпровщини? Щоб створити міф про свою рідну землю, збудувати музей і літні майстерні, а також щоб уберегти себе від суєтності, гамору і «штовханини ліктями», щоб зосередитись на власній творчості. Вони свідомо «сховалися» від глядачів та мистецтвознавців. Із перших днів хутір наповнювали артефактами народної культури, планами та ідеями, приймали гостей і співтворців. На цій виставці представлено дещицю із великої творчості митців – декупаж і скульптуру, які належать до періоду 1990-х – початку 2000-х років. Декупаж був предметом спільної праці Людмили і Володимира, хоча кожен мав свою окрему творчу «територію». Декупажі Лободів – це продовження двох великих традицій – української народної, коли перед святами прикрашали стіни печі та хати витинанками, і європейської, виразниками якої були зокрема Анрі Матіс, Жорж Брак, Пабло Пікассо. Декупажі митці об’єднували у серії та «книги». «Книга Еклезіяста», «Абетка Бережан», окремі аркуші з серій, які умовно можна назвати «Страсною» та «Еротичною» – невелика частина вибраного до цієї виставки із декількох сотень аркушів, які увійшли до альбому-каталогу, що побачив світ 2008 року. Окремою великою сторінкою творчості В. Лободи є скульптура. Дерево, камінь, метал – матеріали, які митець перевтілював у пластику, що відразу ставала частиною хутірського інтер’єру. У пластиці В. Лободи виразно видно його захоплення «доісторичними» культурами. Тут можна знайти «репліки» із «кам’яних баб» з українських степів, давньокитайської скульптури, елліністичної естетики, української народної скульптури. У цих творах – відгомін творчості Барлаха, Мура, Бранкузі, Джакометті. Але водночас це виразно індивідуальна форма – гротескна, лаконічна, модерна. Через деякий час після створення художник надавав своїй пластиці поліхромного звучання – розмальовував її яскравими площинами, тонував глинами, робив металеві чи дерев’яні поставці. Сотні тисяч фігурок різноманітних розмірів і форм утворювали серії-ансамблі – «Сотня», «Птахи», «Чоловік і жінка». Пластика В. Лободи експресивна, гостра, іронічна – це органічне продовження його живописних і графічних творів. Двадцятип’я