Пісня про кохання та розлуку "Дощ" (акустична версія) HD

Слова та музика: Ігор Мартинюк. Кохання - це те почуття, про яке можна говорити, співати, дихати ним... Ця пісня була написана ще в далекому 2003-му, але, вона залишається улюбленою й сьогодні. В ній немає навіть приспіву, і вона має всього чотири простенькі акорди.Проте це нічого не значить! Головне - ця пісня була написана щиро, сердечно, душевно... Ми з Олегом даруємо її кожному, хто хоча б один раз в житті відчував силу любові. Сподіваюсь, у нас вийшло передати свої почуття гітарою та голосом. Чекаємо на ваші перегляди,лайки та коментарі! Підписуйтесь на мій канал! Завжди радий кожному! Ось слова для тих, кому цікаво! Дощ Am|G|F|E Накрапає у твоє вікно, Мов сльозами вмилося воно, Мов сльозами вмилася земля, Як довго йде Дощ. Сонце заховалось поміж хмар, Сонце притаїлось поміж хмар, Землю окропив холодний дощ, Невгамовний, сильний Дощ. Я дивлюсь на небо і мовчу, Подивлюсь на тебе, й знов мовчу, Дощ відняв усі мої слова, Все забрав у мене Дощ. Він забрав усю твою красу, Бездоганну та живу красу, А натомість мокрі почуття, Й почуття відняв Дощ. Я цілую мокрії уста, Виснажені мокрії уста, А по ним вода біжить жива, А вода – то є Дощ. Мокрими руками обійму, Я тебе до себе пригорну, Й почуття в тобі знов ожива, Пробудив його Дощ. Раптом, в небі хмари розійшлись, Й ми з тобою назавжди розійшлись, Розлучив з тобою нас знов цей дощ, Ну чому скінчився Дощ? Сонце осушило мою плоть, Виснажену й вимучену плоть, І мені лишилось лиш чекать Коли знов піде Дощ. Чому скінчився цей дощ? Чому нас доля роз’єднала? І безсила душа знов спіткнулась та упала. Обірвалися сни, що тобою зігрівали, В тім нема новизни, що поразку ми пізнали. Знов самотній зовсім іду по темних тротуарах, Бачу наші частки в чужих закоханих парах. І не можу збагнути, що game over настав, Що назад не повернути те, що серцем зігрівав. І як ми будемо тепер, скажи, що буде далі? Хто за наші вчинки нам почепить медалі? Хто пригорне вночі? Хто вірші прочитає? Хто, тихенько на вушко, прошепоче: «Кохаю»? Та скінчився цей дощ, який так душу розривав, І усе, що було, з собою в прірву забрав. Лише спогади самотні в голові десь блукають, І поліпшення долі день-у-день я чекаю.