Дума про самарських братів. Єгор Хомич Мовчан HD

Дума про самарських братів Науковий фонд ІМФЕ ф.14/10, од.зб.972. Записано в 1961 р. Гей, гей, гей, гей! Гей, усі поля самарські почорніли, Ясними пожарами погоріли. Тілки не згоріло коло річки Самарки Та коло криниці Султанки Три терночки дрібненьких, Три байраченьки зелененькі. Гей, то тим вони не згоріли, Що там три братіки рідненьких, Як голубоньків сивеньких, Постріляні та порубані На рани їх широкі [знемагали] . То тим вони спочивали, Що рани їх постріляні та порубані Дуже їх ізнемагали. Гей! То обзоветься старший брат До середульшого брата словами, Обіл’ється гірко сльозами: – Гей, братіку ти мій, Середульший, милій, Як голубонько сивий, Добре ти учини, Хоч з річки Самарки Або з криниці Султанки Холодної води знайди, Рани мої постріляні та порубані Окропи, охолоди. Гей, то середульший брат теє добре зачуває Та до старшого брата словами промовляє: – Гей, братіку ти мій старший, милий, Як голубонько сивий, Чи ти ж мені віроньки не маєш, Чи ти мене на сміх підіймаєш? Чи не одна нас шабля турецькая рубала, Чи не одна нас пуля яничарськая стріляла? Що я маю на собі дев’ять ран рубаних широких, А чотирі стріляних глубоких. Ой не можу я встати, Тобі холодної води дістати. Гей! Давай же ми з тобою добре учинімо Та свого найменшого брата попросімо. Нехай же він добре дбає, Хай хоч на вколінка уставає Та в головах тонку військову суремочку достягає, Та жалібненько грає, виграває. Гей! Може будуть подорожні козаки проїжжати, Будут наші ігри козацькі, молодецькі зачувати, Будуть до нас прибувати, Тіло наше козацьке, молодецьке В чистім полі ховати, Звірові та птиці на потал не давати. Гей! Та найменший брат теє добре зачуває Та до старших братів словами промовляє: – Гей, ви, братіки, ви мої старші, милі, Як голубоньки сиві! Не єсть це нас шабля турецькая рубала, Не єсть це нас пуля яничарськая стріляла, А єсть це нас отцева та матчина молитва покарала. Гей! Ой коли ми з дому в охоче військо виїжжали, То ми з отцем та з маткою прощенія не брали, Старшую свою сестру найгіршими словами угощали. Ось за це ми, братця, Найбільший гріх і мали. Ой коли ж ми будем У тонку військову суремочку Жалібненько грати, вигравати, Будуть турки-яничари Наші ігри козацькі, молодецькі зачувати, Будуть до нас забігати, Будуть нас стріляти та рубати, Тіло наше козацьке, молодецьке В чистім полі розкидати, Звірові та птиці на потал давати. Стала чорна хмара наступати, Став дрібен дощик накрапати, Стали три братіки рідненьких, Як голубоньків сивеньких, В чистім полі помірати. Гей! То полягла голова трьох братів самарських Коло річки Самарки Та коло криниці Султанки. Слава їх не вмре, не загине Однині і до віку. Слухающим головам на здоров’я На многая літа!