Боже, Ти, що приходиш до нас сьогодні в обличчі недужого, дай нам силу Тобі послужити! – Глава УГКЦ HD

Христос воскрес! Дорогі в Христі брати і сестри! Сьогодні вже в нас 11 травня 2022 року, і Україна переживає, терпить 77-й день російської агресії, повномасштабної війни росії проти України. Україна продовжує спливати кров’ю... Ріки сліз течуть по нашій Батьківщині… Море болю, горе-плачу, мабуть, доходить аж до небес... На сході нашої України ведуться активні бойові дії. З того, що ми чуємо, ворог неустанно намагається наступати на наші землі, штурмує наші міста і села. Невпинно поливає нашу землю вогнем, обстрілює з усіх видів зброї, якими сьогодні володіє людина. Авіабомбами намагається знищити наші міста і села. Невпинно працює артилерія. Але наші захисники мужньо боронять Батьківщину. Тому ми каже, що Україна стоїть. Україна бореться. Україна обстоює свою гідність і своє право на існування. За останній день справді дуже багато горя в Україні. Став майже неможливим повноцінний процес евакуації людей із зони бойових дій. Навіть більше, ворог навмисне обстрілює ті невеличкі дороги життя, якими люди ще можуть врятуватися від російських бомб і снарядів. Тому так важливо сьогодні почути голос плачу українських дітей, жінок, родин… Сьогодні хочу роздумати над ще одним ділом милосердя, яке, за словами Ісуса Христа, людина чинить особисто Йому, – недужому послужити. Як з’ясувалося, зокрема в умовах пандемії, сучасне людство – тендітне, вразливе, чутливе до різного виду болю. Ми бачимо, що хоч цивілізація розвивається, рани, які носить на своєму тілі та у своїй душі людина, є дуже глибокими. Бути хворим у час війни – це майже горе і трагедія. Для того щоб одужати, людина має бути забезпечена належною лікарською опікою. Однак для перемоги над недугою ще дуже важливо, щоб хворого можна було відвідати, послужити йому і таким чином піднести його дух. Тож, щоб одужати, потрібно вірити в перемогу над недугою, у те, що за допомогою сучасного лікарського мистецтва і за підтримки добрих людей – людина здатна подолати недугу. Український народ глибоко зранений. Можливо, ми вповні не усвідомлюємо, наскільки глибоких ран завдала сьогодні тілу України ця війна. Ми бачимо наших поранених солдатів, які своїми ранами нам говорять, що Україна взиває до Бога і до сумління ближнього по порятунок. Сьогодні складаю слова вдячності нашим медикам, які справді показують вершини лікарського мистецтва, щоб рятувати життя в Україні. Особлива дяка тим, які виходжують хворих, їх доглядають, годують, намагаються зробити все, щоб недужа людина, зокрема в умовах війни, не почувалася самотньою і покинутою. Дуже прошу всіх, хто мене чує: пригадайте, можливо, десь біля вас є недужа людина. Послужіть їй, навідайтеся до неї, хоча б зателефонуйте їй, бо будь-яка увага, підтримка рідних, знайомих, близьких, волонтерів є вкрай необхідна для того, щоб людина могла подолати свою недугу. Молимо Тебе, Господи Боже, зупинити цю війну, щоб не було більше поранень, бо віримо, що тільки в Тебе є той лік, яким можна загоїти рани людини. Господь Бог подарував Церкві Святе Таїнство Б