МОДА І ШИК ЗАПОРОЖЦІВ. Лекція історика Олександра Палія HD

Якщо Вам подобаються мої відео або книги, Ви можете це підтримати: https://www.patreon.com/oleksandr_palii?fan_landing=true Моя книга "Історія України" англійською мовою в кіндл-форматі - https://www.amazon.com/HISTORY-UKRAINE-SHORT-COURSE-ebook/dp/B091M5BRTT/ "...Що розповідав син січовика Іван Розсолода про запорожців: "Зодягались запорожці добре, ходили і браво і чепурно. Вони, бачите, голови брили: обриє та ще й милом намаже, щоб добре, бач, волосся росло; одну тілько чуприну кидали на голові, довгу таку, з аршин, мабуть, довжини, та черну та кучиряву. Заправе її, замота за ліве вухо разів два, або й три, та й повісе, так вона й висе аж до самого плеча, та так і живе за вухом… А інчій візьме та перев’яже свою чуприну стрічкою, закруте її на лобові та так і спить, а ранком як устане та як розпусте її, то вона наче хвіст у вівці зробитця. Дівчата коси кохають, а запорожці чуприни. А як уже дуже довга виросте, тоді замота її сперше за ліве вухо, а потім проведе поза затилком, перекине на праве та так і ходе. Бороди теж брили, тільки одні вуса зоставляли, і кохали їх довгі-предовгі. Оце як нахвабрить їх, як начернить та як розчеше гребешиком, так хоть він і старий буде, а вийде такій козарлюга, шо тілько хить-хить! Довгенні вуса кохали! Інчій візьме їх обома руками, підніме вгору та позаклада аж за вуха, а вони ще й нище вух звисають. Отакі-то вони вусарі були! Положим, де в яких і маленькі вуса були: так, як у якого волос росте, а тілько шо вуса вони дуже любили. Одежа у їх була на дроту та на бавовні, на шовкових шнурках та на ґудзиках, їз тонкого сукна та все разних цвітів: той надіне голубе, той — зелене, той — червоне, – хто якого забажа; тілько сорочки були своєї рукодії, бо бамаги тоді ще не знали. На голову надівали високу шапку, гостру, с смушевою околицею, у четверть ширини, с суконним або червоним, або зеленим дном, у півтори четверті довжини, на бавовні, с золотою перепискою, с срібною китицею на самому вершечку і с гапличком до неї, пристібувати, щоб не моталась. Околиця на шапці іноді служила козакові заміст[ь] кисета або кишені; туда він, як коли, кладе було табак, кресало, люльку, ріжок з табаком; особливо люльку: як виняв із рота, так і застромив її за околицю. Шапки робились більш по куреням; якій курінь, така і шапка, такий і цвіт на неї. Як наложив шапку, тоді він уже і козак. Це – саме перше і саме главне одіяніє козака. Потім уже надяга каптан, довжини до колін, червоний, з ґудзиками, на шовкових шнурках, з двома зборами назаді та з двома крючками на боках, для пістолів. А пояса робились або шалеви, або шовкові турської та перської рукодії, широкі та довгі. Довжини – аршин з десять або й більш, а ширини четверті півтори або й зовсім дві. Края у їх робились позолочені або посеребряні, а на самих коньчиках прив’язувались шовкові шнурочки. От, як треба козакові підперезатьця, то він прив’яже пояс шнурком до гвіздка та й качаєтця кругом, та так і намота на себе увесь пояс. Потім шнурки зав’яже або позаді себе, на спині, аб