Артем Лоік - Початок (БИТОДЕЛЬНЯ prod.) HD

Пісня з альбому Артема Лоіка "Під покривалом". Вихід альбому 21.06.19 iTunes/Apple Music: https://apple.co/2L6gtlC Spotify: https://spoti.fi/2KuSrBg Deezer: http://bit.ly/2x6Voz5 Яндекс.Музыка: http://bit.ly/2KuSpcs ВКонтакте: https://vk.cc/9whbzS Текст Не знаю з чого почати... Пишу, тому що не можу мовчати і далі по чатам, а тому перо — це заточений ножик, який мокає чорнило, з яким я тягнусь і читаю під стукіт овалу, і поки по сайтам чорнили мене я дістав до самої суті! Де не надумані панчі. Де не підвязані рими! Де я не раб і не пан чи хтось іще там на суспільній драбині, а просто людина зі слухом, який чує слово, а не лише ноти… Вибач, що вийшло так сухо, але піді мною ніколи не мокло! Я знову про себе, — fuck off! А чому я мушу читати про когось? — Де Лоїк? — Кричав ваш Фагот… Він там, де не буде «Танка на майдані Конго»! Він там, де не буде відносних ваши ужимок і ваших гримасок, пройшли ті часи дев’яностих, коли я був в захваті від — німої гри «Масок»! Пройшли ті часи, коли вчив вас і радив, коли сліпо бився на баттлах… Не знаю хто я, напевно ваш прадід, якщо Гіга ваш батя. Лишаю позаду всі свої випади і йду до Цербера… Вчився писати шукаючи крайнього, але весь час він кричав мені з дзеркала… Альбом за альбомом все глибше пірнаю в свою підсвідомість, в свою ненормальність, де я зневажаю суспільну реальність, яку я вважаю зенітом ілюзій! Я в римах свій край ніс, де крайність — єдиний мій спосіб потрапити в лузу! І сховатись від кию назавжди в руках тих, хто грає тобою і мною… А всі свої «перли», що нажив тобі віддаю і вертаюсь до себе на дно я шукати нові, але вони такі непомітні… І чую, наступного разу мені не вистачить слів, точніше — повітря… А тому пишу, як в останнє моє послання — повстання! Тим хто стойть не по стайням і тим хто не вмер живучи по квартирам, по спальням… І це моє інтро розганяє альбом мій неначе вітром! Я зламав свою душу для вас, — ось чому вам розкажуть, що Лоїк — відкритий… Де танцюють в намисті, за кісточку в мисці, з пустими словами по чартам — я знову кружляю на місці і не знаю з чого почати… Щоб не вилитіть по ночі пустим звуком з вікон… А тому все повільніше і все змістовніше з віком…