Ніч яка, Господи, місячна, зоряна

This clip was made using original E.Belkov it can be found here http://www.youtube.com/watch?v=XERDcdfepP4 Ніч яка, Господи, місячна, зоряна[ред. код] Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. На цій сторінці показано нерецензовані зміниНеперевірена версія Перейти до: навігація, пошук Ніч яка, Господи, місячна, зоряна — популярна українська пісня на слова поезії М.Старицького (1840-1904), співається на мелодію Антигуанського романсу[1]. Ніч яка, господи! Місячна, зоряна: Ясно, хоч голки збирай... Вийди, коханая, працею зморена, Хоч на хвилиночку в гай! Сядем укупі ми тут під калиною - І над панами я пан... Глянь, моя рибонько, - срібною хвилею Стелеться полем туман; Гай чарівний, ніби променем всипаний, Чи загадався, чи спить? Он на стрункій та високій осичині Листя пестливо тремтить; Небо незміряне всипано зорями - Що то за божа краса! Перлами-зорями теж під тополями Грає перлиста роса. Ти не лякайся-но, що свої ніженьки Вмочиш в холодну росу: Я тебе, вірная, аж до хатиноньки Сам на руках однесу. Ти не лякайсь, а що змерзнеш, лебедонько; Тепло-ні вітру, ні хмар... Я пригорну тебе до свого серденька, Й займеться зразу, мов жар; Ти не лякайсь, аби тут та підслухали Тиху розмову твою: Нічка поклала всіх, соном окутала - Ані шелесне в гаю! Сплять вороги твої, знуджені працею, Нас не сполоха їх сміх... Чи ж нам, окривдженим долею клятою, Й хвиля кохання - за гріх?