ХОРВАТИ - ЦЕ ПІВДЕННІ ГАЛИЧАНИ? Лекція про Білу Хорватію історика Олександра Палія HD

Фрагмент лекції історика Олександра Палія, автора книг "Історія Укрїни", "Ключ до істоії України", "Короткий курс історії України", "Збагнути Росію", "25 перемог України" та ін.: "...У другій половині І тис. н.е. на території України сформувалося кілька великих племнніих союзів слов’ян. Поляни мешкають у лісостеповій зоні на Середній Наддніпрянщині, переважно на правому березі Дніпра. Сіверяни заселяють течію рік Десни, Сейму, а також верхів‘я річок Ворскли, Сули і Псла. Ці землі формували Сіверщину – території сучасних Чернігівської, півночі Київської та частково Сумської й Полтавської областей. Древляни мешкали в лісах Прип’ятського Полісся та басейні р. Тетерева. Волиняни займали територію Волині, насамперед бассейн р. Західного Бугу. На Прикарпатті й у Верхній Наддністрянщині, а також на Закарпатті мешкало плем’я білих хорватів. Нижнюю й Середню Наддністрянщину аж до Чорного моря зеселяло плем’я тиверців. На південь від полян і на схід від тиверців мешкали уличі, заселяючи землі включно з Чорноморським узбережжям між Дніпром і Дністром. Кожне з названих племен мало десятки або й сотні фортець. Згодом у кожному з них почали вивищуватися головні міста... "По довгих же часах сіли слов’яни по Дунаєві, де єсть нині Угорська земля і Болгарська. Од тих слов’ян розійшлися вони по Землі і прозвалися іменами своїми,— [од того], де сіли, на котрому місці. Ті, що, прийшовши, сіли по ріці на ймення Морава, і прозвалися моравами, а другі чехами назвалися. А се — ті самі слов’яни: білі хорвати, серби і хорутани. Коли ж волохи найшли на слов’ян на дунайських, і осіли між них, і чинили їм насильство, то слов’яни ті, прийшовши, сіли на Віслі і прозвалися ляхами. А від тих ляхів [пішли одні, що] прозвалися полянами, другі ляхи [прозвалися] лютичами, інші — мазовшанами, ще інші — поморянами… І жили в мирі поляни, і древляни, і сіверяни, і радимичі, і вятичі, і хорвати. Дуліби тоді жили по Бугу, де нині волиняни, а уличі [й] тиверці сиділи по [другому] Бугу і по Дніпру; сиділи вони також поблизу Дунаю. І було множество їх, бо сиділи вони по Бугові й по Дніпру аж до моря, і єсть городи їх і до сьогодні. Через те називали їх греки «Велика Скіфія»... Повідомлення візантійського імпратора Костянтина Багрянородного (середина 10 ст.): "[Знай], що ці хрещені хорвати не бажають воювати проти чужих країн, поза їхньою власною, бо вони за василевса ромеїв Іраклія отримали якесь пророкування і постанову від Папи Римського, який послав священиків і їх хрестив. Ці хорвати після хрещення зробили висновок, власноруч підписавши договір і дали Святому апостолу Петру непорушні тверді клятви, що ніколи не відправляться в чужу країну і не воюватимуть, а, навпаки, будуть зберігати мир з усіма бажаючими, отримавши, в свою чергу, від самого римського папи молитву, згідно з якою, якщо будь-які інші народи виступлять проти країни самих хорватів і примусять їх воювати, то Бог раніше самих хорватів вступить в бій і захистить їх, а учень Христа Петро дарує їм перемогу... [Знай], що хр